Незалежна оцінка

Машина – це пристрій, яке придбається для виконання спеціальної та чіткої функції. Він використовується окремо або з іншими машинами та обладнанням у цілях збільшення продуктивності діючого підприємства.
Оцінка величини зносу, що виражена у грошовому виразі, є невід’ємною функцією оцінки вартості машин та обладнання. Вартість визначається як поточна вартість майбутніх доходів, що отримає майбутній користувач або інвестор у процесі володіння. Практикуючий оцінювач виділяє чотири загальні категорії власності: нерухома, власна, матеріальна та нематеріальна. Об’єкти нерухомості є нерухомою матеріальною власністю, у той час як машини та обладнання класифікуються як власна матеріальна власність. При цьому відмічається недолік інформації по питанням оцінки машин та обладнання.
Машина або вид обладнання звичайно купуються новими або після деякого використання для задоволення деякої необхідної потреби. Інвестиція у покупку машини заснована на тому, що частина або продукт цілком, що буде вироблятись за допомогою цієї машини, є необхідним елементом загальної продуктивності і виробничого процесу покупця. Необхідно зазначити, що покупець є знаючим керівником, знає сучасний рівень розвитку техніки і стан у відповідній галузі.
Також необхідно зазначити та розуміти різницю між цінами, собівартістю та оціночною вартістю. Поняття ціни та собівартості відносять до величини грошових коштів, яку просять для сплати або дійсно платять за власність і яка не може бути більше або менше, ніж її оціночна вартість. Тоді оціночна вартість означає те, скільки коштує власність або іншими словами, її цінність. Собівартість – це ціна, сплачена за одиницю власності плюс витрати на податки, установку та інші витрати, які несе покупець при придбані власності. Собівартість власності не обов’язково прирівнюється до її оціночної вартості. З іншого боку, собівартість вважається доказом оціночної вартості, тому при визначенні оціночної вартості об’єкта звичайно розраховується первинна собівартість (вартість) та повна вартість заміщення.
При отриманні оціночної вартості загальноприйнятою вважається процедура розрахунку повної вартості заміщення. Але, для цілей бухобліку теперішній власник бере первинну собівартість за базову для запису балансової вартості у фінансових звітах. Цілком ймовірно, що існує різниця між величинами оціночної вартості і вартістю у відповідності до вимог бухобліку. Слід зазначити також, що існує різниця між історичною собівартістю та первинною вартістю.
Історична вартість (собівартість) – це фактична або первинна вартість власності у момент, коли вона була виготовлена і введена в експлуатацію. Це поняття не слід плутати з первинною вартістю (собівартістю), поняття, яке більш вірно використовувати для визначення дійсної собівартості для поточного власника, який міг купити цю власність за ціною більшою чи меншою історичної або першої вартості (собівартості).
В оціночній практиці визначення вартості одиниці власності на будь-якій основі (на основі первинної вартості, повної вартості заміщення або повної вартості відтворення) є одним з первинних етапів оціночного процесу. Існує багато видів оціночної вартості, що використовуються для оцінки машин та обладнання. Вони включають вартість встановленого (обладнання), страхову вартість, ринкову вартість, вартість вторинного використання, ліквідаційна вартість та вартість утилізації. Оцінка – це визначення оціночної вартості, яку отримали у результаті аналізу даних, зібраних оцінювачем.

Последнее обновление ( 22.01.2008 г. )